Із книжки в книжку, з листівки на плакат кочує образ запасливого їжачка з рум'яним яблуком на спині. Хто це бачив? Ніхто не бачив, але всі впевнені, що яблука й гриби їжачок запасає собі на зиму.
І оскільки в зубах носити провіант не привчений - не собака ж! - наколює фрукти на колючки. А потім довгими зимовими вечорами гризе в себе в нірці промерзлі яблука, сухі гриби й чекає не дочекається весни...
Відкриємо страшну таємницю: їжакам не потрібні запаси їжі, тому що взимку їжаки... сплять. Сплять солодким сном з листопада по квітень, як ведмеді, борсуки, жаби й змії. А в сні витрачають потихеньку підшкірний жир, накопичений аж ніяк не на яблуках. Адже їжак тварина комахоїдна. Рослинну їжу - варену картоплю, рис, груші, сливи, горіхи, насіннячко й ті ж горезвісні яблука - їдять тільки ті їжаки, які утримуються в неволі. Так то ж неволя! У неволі навіть цілковиті вегетаріанці - горили починають цікавитися рибою й м'ясом. У природному середовищі перебування раціон їжаків становлять жуки, черв'яки й равлики. Іноді їжак може урізноманітити своє меню жабами, ящірками, пташиними яйцями, мишенятами...
До речі, про мишей. Вважається, що їжак - чудовий мишолов, його навіть називають колючою кішкою. Але насправді миші не їжача їжа. Не може їжачок за цими шустрими гризунами погнатися, от хіба що повезе йому знайти мишаче гніздо. Але набагато більше цікавлять їжаків зовсім інші гнізда - осині й бджолині. Цих комах їжак їсть, зовсім не боячись укусів.
Їжаки взагалі дуже стійкі до різних отрут, у тому числі й до бджолиної. Невеликі дози сулеми, миш'яку, синильної кислоти для їжачка не смертельні. І навіть укус гадюки він переживе, відбувшись легеньким нездужанням, якщо, звичайно, гадюка встигне його вкусити до того, як буде з'їдена. Втім, на змій їжаки полюють рідко, воліючи мати справу з безмовними дощовими хробаками.
От ще одна з легенд про їжака: нібито, зустрівши в лісі хижака, їжак може згорнутися в клубок і покотитись, тікаючи від небезпеки. Звернутись-то їжак може, а от покотитись - ніяк. Його спинний м'яз влаштований таким чином, що стягує в кулю тільки нерухомо сидячого або лежачого їжака. Варто йому поворухнутися, лежачи на спині, як м'яз втратить свою пружність й їжак розпластається по землі ганчіркою. Від своїх ворогів - лисиць, пугачів, великих сов, яструбів - їжачок зазвичай не тікає й, звичайно, не укочується. Він завмирає на місці, згорнувшись у колючу кулю.
Але є в їжака інші вороги, від яких колючки не рятують. А все тому, що живуть ці вороги безпосередньо в їжачих колючках. Це кліщі й блохи. Часом вони так дістають бідного їжачка, що він влаштовує собі дезінфекцію. Знаходить, наприклад, опалі дикі кислі яблука й качається у них. Звідси, напевно, і народилася легенда про запасливого їжачка.
Тяга їжаків до різного роду кислих продуктів, їдких речовин, предметів з різким запахом помічена давно. Жоден їжак не пройде повз промаслену ганчірку або носову хустку, що пахне парфумами. Відомі випадки, коли їжаки підбирали й наколювали на свої голки недокурки або намагалися "вивалятися" у кавових зернах. Іноді їжаки позбуваються від бліх традиційним способом, відпрацьованим і перевіреним не одним поколінням диких тварин: заходять у воду по кінчик носа. Це допомагає, але не надовго. Варто чистому їжачкові прогулятися по лісі, як у його голках знову поселяються паразити.
До речі, цю особливість їжачків - буквально притягати до себе кліщів - досить давно й з великим успіхом використовують епідеміологи. За допомогою їжаків вони рахують кліщів у природних вогнищах енцефаліту й туляремії. В епідеміологів є навіть особлива одиниця рахунку - "їжако-година". Вона показує кількість кліщів, яких один їжачок назбирає за одну годину пробігу по зараженому лісі.
А ось іще декілька цікавих фактів з життя їжаків:
Колючки й згортання в клубок - це природний захист їжачків від хижаків. Однак він не завжди допомагає - деяким тваринам вдається розгорнути скрученого в клубок їжачка. А лисиця, кажуть, навіть відкочує їжачка у воду, щоб він розгорнувся.
Колючки деяких видів їжаків можуть виявитися отруйними. Однак ця отрута виробляється не їжаком. Їжак змазує голки отрутою, "конфіскованою" у жаб.
Під шкірою, покритою зверху й з боків голчастим панциром, майже суцільним шаром розташовані поздовжні й кільцеві м'язи, при скороченні яких їжак скручується, набуваючи форми колючої кулі.
Частота подихів їжачка: в активному стані - 40-50, під час сплячки - 6-8 подихів у хвилину; температура тіла - 34, під час сплячки - 2 градуси Цельсія.
У їжаків не найкращий зір. Правда, вважається, що їжаки можуть розрізняти кольори як людина (на відміну від всіх інших тварин, у яких зір - "чорно-білий"). Крім того, у їжаків дуже гарні слух і нюх.
Під час сплячки їжаки значно втрачають вагу, тому після пробудження основне завдання їжака - знайти їжу, у цей час він ненаситний.
У всіх їжаків 36 зубів.
Довжина хвоста їжака звичайного - близько 3 см
Період вагітності їжачихи - 7 тижнів. За рік буває один приплід, від 3 до 6 (іноді до 7-8) дитинчат.
Їжачата народжуються сліпими, з яскраво-рожевою шкірою, без голок. Голки (спочатку м'які) починають з'являтися через кілька годин після народження. Очі в їжачат відкриваються на 16-й день.
Вухастий їжак відрізняється від звичайного зрозуміло чим - великими вухами (3-5 см). Але не тільки. Вухастий їжак бігає швидше звичайного й при небезпеці неохоче скручується в клубок, а частіше намагається втекти, сичачи й підстрибуючи. Вухасті їжаки дуже стійкі до сильних отрут і перегріву.
Не варто брати їжаків додому. У неволі вони практично не живуть. Крім того їжаки - рознощики найнебезпечніших для людини кліщів.
http://pustunchik.ua/ua
Немає коментарів:
Дописати коментар